За декілька років існування Обласної екоінспекції журналісти ще не чули настільки відвертої прес-конференції її начальника. Ймовірно, цьому сприяв вільний дух Майдану, і одночасно абсолютна невпевненість в завтрашньому дні. Як і раніше, Юрій Дубовий, звичайно, приніс із собою прес-реліз з показниками, але цього разу так і не прочитав з нього жодної цифри. Саме тому годинна розмова з журналістами вийшла змістовнішою і доступнішою для простих громадян, ніж зазвичай.

На момент розмови Дубовий ще не знав, чи торкнеться його служби 10-процентне скорочення, і чи залишиться він начальником надалі (якраз тільки що призначений керівник госекоїнспекциі України Михайло Казимир вникає в положення справ). Але Юрій Дубовий категорично заявив, що склад екоїнспекторов скорочувати просто нікуди – на всю область їх всього 32. З них 4 ведуть бюрократичну роботу по чотирьох напрямах (біоресурси, атмосфера, водні ресурси, охорона земель і поводження з відходами). «Дуже багато звітів, протоколів і паперів, листування з порушниками, виконавчою службою, прокуратурою і так далі – розповіів Ю. Дубовий. — У результаті залишається 28 польових інспекторів, які з Вінниці виїжджають по всій області. Де беремо гроші на паливо? Ми перевели наші автомобілі на повітря і чесне слово. Рейсові автобуси в більшості випадків нас не влаштовують».

Вже після прес-конференції «РЕАЛ» таки добився від Юрія Дубового, визнання, що бюджетного фінансування на паливо немає абсолютно. За чий рахунок тоді заправляються машини, що роз'їжджають по безкінечних відрядженнях, начальник так і не зізнався. На розум приходить лише одне логічне пояснення – інспекцію спонсорують самі порушники: ми вам недолічимо частину збитків, а ви нам заправите бак. І звинувачувати їх у цьому важко. Адже інакше, Екоінспекція фактично припинить свою діяльність. А їздити доводиться дуже багато. Наприклад, по існуючому порядку видалення дерев і кущів в населених пунктах жодне дерево не може бути зрізане без огляду і особистої санкції екоінспектора. На Вінничині одних лише сільрад близько 700, а населених пунктів більше тисячі. Якщо колись десь хтось зрізав самовільно дерево, а його здали сусіди, то "самовільщик" заплатить великий штраф і відшкодує збитки.

 З тих пір в цьому селі чи не на кожен кущ, що зрізається, викликають екоїнспектора – ніхто не хоче платити штраф. «Треба в Чечельніцком районі зрізати старе або таке, що заважає, дерево – чекають, поки через тиждень за 180 км. приїде інспектор з Вінниці для того, щоб це вирішити. – Пояснює Юрій Дубовий. — Дуже багато часу витрачається на ці об'їзди, оформлення актів обстеження і інших документів, які сільради могли б зробити самі. Тому ми вже давно ініціюємо зміни в законодавстві, щоб віддати ці повноваження на місця. А наших інспекторів варто залучати лише до вирубок в паркових зонах, заповідному фонді або коли йдеться про коштовні види дерев. Тому що сьогодні, через нісенітницю, інспектор  витрачає цілий робочий день і повинен за якісь кошти туди-сюди проїхати».

Юридичних казусів, що заважають роботі екоінспекції, більш ніж достатньо. Наприклад, якщо інспектор сам виявив порушення, він не має права його ні перевірити, ні зафіксувати. Згідно із законом екоінспекція реагує лише на заяви громадян: та й то, лише після дозволу з Києва, на отримання якого витрачаеться ще тиждень часу. Про яку оперативність в таких умовах може йти мова? Самостійно інспектор може включити виявлене порушення лише в планову перевірку, що складається на декілька місяців вперед.

Юрій Дубовий пригадав приклад з практики, про який раніше писав «РЕАЛ». Ночами на Бугу у Вінниці (берег на Пятничанах) в нерест браконьєри виловлюють раків. Але всі звернення громадян із цього приводу анонімні, що підтверджує «РЕАЛ». Значить, екоінспекція не має жодної можливості відреагувати. А якби і була підписана заява, дозвіл на перевірку викладених порушень треба отримувати в Києві. Дубовий вважає, що такі питання повинні вирішуватися хоч би на обласному рівні. 

За роки існування екоінспекції в Україні, так і не вирішено питання по здійсненню контролю за використанням надр. У відповідному кодексі сказано, що це функція екоінспекції «в межах наданих повноважень». Але ніде не виписані ці самі повноваження і їх межі. Мало того, сьогодні всі перевірки проводяться згідно з уніфікованими актами. Це раніше у вільній формі інспектор міг описати будь-яке порушення. Зараз же він заповнює щось типа тесту, в якому спочатку присутні всі можливі питання по воді, повітрю, флорі і фауні, але немає жодної графи про надрокористування. А самостійно що-небудь дописати в акт інспектор не має ні права, ні фізичної можливості. Наслідки даного «непорозуміння» стають зрозумілі в суді. «Коли ми після перевірки, — пояснює Юрій Дубовий, — все-таки нараховуємо збитки за незаконне використання надр, що ми, загалом, зобов'язані робити згідно із законом, порушник або суддя запитує нас, чи маємо ми право контролювати саме цю сферу? На підставі чого ми нарахували збитки, якщо це не наша "парафія"? У результаті порушники не оплачують нанесені ними збитки. Зараз ця тема стає особливо актуальною, оскільки тарифи за користування надрами піднялися в 2 рази. На Вінничині в першу чергу це стосується видобутку піску, глини для цегельних заводів і так далі. Тут треба або дати нам повноцінний контроль за надрокористуванням, або позбавити нас від обов'язку розраховувати нікому не потрібні збитки».

Наприклад, в 2013-му році екоінспекція області виставила порушникам 74 претензії на 44,7 мільйона гривень збитків. Астрономічность і безглуздя сумм стає помітнішою, якщо врахувати, що за весь минулий рік було стягнуто з порушників близько восьмисот тисяч гривень збитків, нарахованих, у тому числі, і за попередні роки. Наприклад, прокуратура зобов'язала екологів розрахувати збитки для Могильов-Подільського водоканалу – вийшло 36 мільйонів. Річ у тому, що існує норма: коли «сукупний водозабір» перевищує 300 кубів в день, підприємство повинне оформити дозвіл на користування надрами, інакше його чекає астрономічний штраф. Водоканал же використовує без дозволу 3,5 тисяч кубів води в день, але з багаточисельних свердловин, водозабір з кожної з них не перевищує 300 кубів. Як вже здогадався читач, спір між сторонами виник у трактуванні терміну «сукупний водозабір»: прокуратура і екоінспекція упевнені, що йдеться про всі свердловини водоканалу; останній же вважає, що про кожну окремо. Закон же чіткого формулювання «сукупного водозабору» не дає. (З іншого боку, водоканал зобов'язали зробити те, що він не міг ніяк робити. «РЕАЛ» про ту історію свого часу писав детально.)

З судами в екоінспекції взагалі справи кепські. Хоч би тому, що з держустанов, окрім прокуратури, знята пільга по несплаті судового збору. А кожен позов – це від тисячі до десятків тисяч гривень, яких в екоінспекції немає. Тому вона тут повністю залежна від прокуратури, з якою у неї є серйозні розбіжності по низці запитань. «Прокуратура нас не зовсім влаштовує тому, що вони враховують майновий стан порушника і перспективу стягнення, якщо її немає – не подають позови до суду. – Пояснює Юрій Дубовий. — Нам же потрібно нараховувати збитки без врахування майнового стану, всім підряд: чи то людина незаконно зрізала дерево чи то комунальне підприємство систематично завдає колосальних збитків. Прокуратура ж взагалі шкоду більше ста тисяч гривень для комунальних підприємств вважає за краще не виставляти, оскільки їм нічим платити. Всі порушники, якщо сума налічених збитків перевищує 20 тисяч, як правило, оспорюють їх в суді, шукають якісь формальні невідповідності, яких більш ніж достатньо. У результаті ми подаємо апеляції, касації, а справи тягнуться роками».

Насамкінець Юрій Дубовий з сумною посмішкою заявив: «Про всі ці проблеми і пропозиції ми регулярно докладаємо у Київ, але вже втомилися чекати змін. Мені колектив говорить: якщо екоінспекція не потрібна, треба ліквідовувати її і не мучити ні себе, ні людей, ми шукатимемо іншу роботу. Але якщо екоінспекція все-таки потрібна – дайте нам можливість працювати».